Головна
Реєстрація
Вхід
Понеділок
20.11.2017
12:32
Вітаю Вас Гость | RSS
Дібрівська ЗОШ I-III ступенів





Меню сайту

Наше опитування
На виховання особистості найбільше впливає
Всього відповідей: 784

Календар
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930

 Робота з учнями 

Аналіз вибору кольору дитиною за тестом­-психомалюнком відомого швейцарського психолога Макса Люшера дає змогу з’ясувати, чи комфортно вона почувається у звичних ситуаціях (на уроках, перервах, удома). Ймовірність різних варіантів агресивної поведінки більшою мірою пов’язана з вибором чорного, сірого, зеленого і фіолетового кольорів.

«Зелені»

Зеленому кольору віддають перевагу діти з високим рівнем запитів. Вони переймаються власним статусом у колективі, відчувають потребу в похвалі, хочуть домінувати над іншими. Якщо вони цього не досягають, вдаються до агресивної поведінки. Приблизно з п’ятого класу в багатьох дітей починає домінувати саме зелений колір. Цей вибір свідчить про потребу самоствердитися, необхідність шанобливого ставлення до особистості дитини. Якщо продовжувати поводитися з нею, як із маленькою, керувати і понукати, потреба в самоствердженні гіпертрофується і перейде в підлітковий негативізм. Коли педагог і батьки знають та розуміють особливості підліткової кризи, відповідно змінюють манеру спілкування з дитиною, багатьох поведінкових проблем просто не виникне.

Дітям, які свій настрій асоціюють із зеленим кольором, необхідно, щоб у сім’ї їх поважали, серйозно ставилися до їхніх думок, інтересів і досягнень. Вони прагнуть лідерства в усьому, намагаються одержувати тільки хороші оцінки, бути відмінниками, виявляють високу чутливість у стосунках з учителями, хочуть, щоб їх хвалили. А ще вони намагаються бути взірцем для інших, готові займатися суспільною роботою, якщо вона підвищує їхній статус у класі. (Якщо, наприклад, така дитина одержала відмінну оцінку, але про це не оголосили в класі, вона може розсердитися). Коли учень порівнює із зеленим кольором свій настрій на якомусь конкретному уроці, високі оцінки саме з цього предмета для нього найбільш важливі.

«Червоні»

Червоний обирають активні, енергійні, напористі (іноді занадто) діти. Вони, звичайно, оптимістичні, галасливі й веселі, часто нестримані. Однак про агресивну поведінку можна говорити лише, коли в їхньому виборі поряд із червоним є чорний колір. Такі діти можуть виявляти негативізм (окрики, погрози, звинувачення) як засіб переконання або доведення власної правоти.

«Фіолетові»

Фіолетовий колір обирають діти з інфантильними установками. Така дитина не відповідальна, не готова долати навчальні труднощі, приходить до школи, щоб весело проводити час, гратися, спілкуватися з однолітками. Їй подобається, коли цікаво, коли хвалять. Однак, якщо важко робити домашні завдання або вона отримує зауваження на уроці, ставлення до школи різко змінюється: може вередувати, влаштовувати істерики, сваритися і битися з однолітками, конфліктувати з учителями, відмовлятися йти до школи.

Поведінка інфантильних дітей мінлива, залежить від настрою. Вони, зазвичай, агресивно реагують на будь­-які вимоги в процесі гри або навчання. У середніх класах при великій кількості інфантильних дітей часто виникають несподівані конфлікти, невмотивовані сварки і навіть бійки. Вчителі знають, що часто саме подружки скаржаться, конфліктують, роблять одна одній капості. Особливо різкі зміни в поведінці можуть виникнути, коли після безтурботного дитинства настає шкільне життя. Навчальні вимоги стають щоденними реаліями, дорослі вдаються до тиску і примусу  – дитина різко починає пручатися, а капризно-­агресивна поведінка досить швидко закріплюється. Щоб інфантильна дитина звикла без опору виконувати нудну, нецікаву роботу, вчителі та батьки мають бути надзвичайно терплячими, витривалими.

У будь-­якій взаємодії, на уроках, удома в іграх інфантильним дітям притаманна інертність, вони не звертають уваги на реакцію оточуючих. Їх не турбує, чи подобається присутнім, що вони говорять і роблять. Вони не реагують на зауваження вчителя. Коли всі втрачають терпіння і починають відчитувати інфантильну дитину, вона відповідає істерикою або агресивним зривом. На спокійні зауваження така дитина взагалі не зважає. Щоб її зупинити, необхідні лагідний тілесний контакт і розмова сам на сам. Звертання до дитини якийсь час необхідно поєднувати із тілесним контактом (покласти руку на плече, взяти на руки тощо), варто пояснити, що треба і чого не треба робити. Так можна обходитися без істерик і формувати в дитини конструктивну манеру спілкування.

Якщо для дитини характерний «фіолетовий» настрій, то, як правило, з’ясовується, що батьки продовжують поводитися зі школярем, як із маленьким: потурають його капризам, будують стосунки за принципом гіперопіки. Не навчають дитину долати труднощі, фактично формують і закріплюють капризно­-агресивну поведінку. Така дитина очікує підвищеної турботи й індивідуалізованого ставлення від учителя. Може ображатися і вередувати, якщо той не звертає на неї уваги (не усміхається, не обнімає), а будує стосунки тільки на «діловій» основі. В такому разі дитина не витримує дистанції, намагається в будь­-який спосіб добитися прихильності улюбленого вчителя, нерідко дратуючи нав’язливістю. Педагог починає її уникати, і в цьому випадку любов легко трансформується в озлобленість і мстивість, агресивні витівки.

Фіолетовий колір можуть обирати і старшокласники. Їхній інфантилізм виявляється у безвідповідальності, несамостійності, схильності до необдуманих вчинків. Така незрілість може бути властива підліткам із високим інтелектуальним розвитком. Коли в класі цих дітей половина, він може виявитися некерованим.

«Коричневі»

Коричневий колір обирають тривожні діти, які відчувають емоційний або фізичний дискомфорт, неприємні хворобливі відчуття («мені недобре», «нудить», «у мене болить живіт»), страх. Якщо коричневий колір на першому місці в дитини, це, як правило, пов’язано з хронічним захворюванням або травмою. Дитина може замикатися в собі, бути похмурою, уникати спілкування.

Учень, який обирає коричневий колір для визначення свого настрою, часто боїться батьків або школи, має труднощі в навчанні. Наприклад, діти, які погано пишуть, аж до 7-го класу обирають коричневий колір для визначення почуття на уроках української мови. Дитина може також оцінювати самопочуття цим кольором, незважаючи на високу успішність, бо досягає її зубрінням чи списуванням.

«Чорні»

У фаворі чорний колір – негативне ставлення до себе і до навколишнього світу, активне, різке несприйняття, протест. Але внутрішньо дитина, най­імовірніше, погоджується з негативною оцінкою оточуючих. Навпаки, реагує зухвало, демонстративно, агресивно, навіть на спроби допомогти. Такі діти щиро ненавидять усе, що пов’язане із навчанням і не приховують цього. Першокласники рідко обирають цей колір, а у середній школі він зустрічається частіше і може асоціюватися як з нелюбимим предметом, так і з учителем.

Ці діти перебувають у стані відкритої конфронтації з батьками, коли кожна сторона жорстко відстоює свої погляди.

«Сірі»

Перевага сірого кольору по­в’я­за­на з інертністю і байдужістю. «Сірий» настрій у школі означає пасивне несприйняття, нудьгу на уроках, а вдома свідчить, що діти покинуті напризволяще, в їхньому житті немає емоційної участі дорослих.


Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Зворотній зв'язок
37622 пров.Шкільний,2 с.Дібрівка Миргородський р-н Полтавська обл. Dibrivka_znz@ukr.net teacher_znz@meta.ua

Погода
Дібрівка (с.)

МОНМС України
mon.gov.ua

ПЕДПРЕСА
pedpresa.com

Copyright MyCorp © 2017